труднувато
ТРУДНУВА́ТО. Присл. до труднува́тий.
Навчання йшло труднувато;
// у знач. присудк. сл., кому. Трохи важко фізично, морально, матеріально; важкувато.
Ти все щебечеш, пташенько чубата, Стрибаєш, а мені вже труднувато, Хоч і живить мене твій щебет-спів (Дор., Тобі, народе.., 1959, 83);
— Просто труднувато мені без вас, Василю Максимовичу. Боюсь, як видужаєте, стільки пилюки виб’єте з мене за кожну дрібницю. (Шовк., Людина.., 1962, 164).
Словник української мови (СУМ-11)