трудівник
ТРУДІВНИ́К, а́, ч.
1. Той, хто багато й старанно працює.
Моя хвала трудівникам незнаним, Що двигли мисль по селах, хуторах... (П. Грабовський);
Мічурін усміхнувся. Він дуже любив цього скромного трудівника, завжди привітного й доброзичливого (О. Довженко);
* Образно. Невтомні трудівники [бджоли] приносять господарству подвійну користь – підвищують урожай фруктів і дають десятки пудів меду (з наук. літ.);
// перев. чого, який. Той, хто вклав багато зусиль у якусь діяльність і т. ін.
Він був скромний собі трудівник війни, сумлінний, завжди урівноважений (О. Гончар).
2. Той, хто живе зі своєї праці; трудящий.
Словник української мови (СУМ-20)