трудівник
ТРУДІВНИ́К, а́, ч.
1. Той, хто багато й старанно працює.
Моя хвала трудівникам незнаним, Що двигли мисль по селах, хуторах… (Граб., І, 1959, 175);
Мічурін усміхнувся. Він дуже любив цього скромного трудівника, завжди привітного й доброзичливого (Довж., І, 1958, 417);
*Образно. Невтомні трудівники [бджоли] приносять господарству подвійну користь — підвищують урожай фруктів і дають десятки пудів меду (Хлібороб Укр., 12, 1968, 32);
// перев. чого, який. Той, хто вклав багато зусиль у якусь діяльність і т. ін.
Він був скромний собі трудівник війни, сумлінний, завжди урівноважений (Гончар, III, 1959, 374);
В Алушті, на високій горі над морем, стоїть невеликий будинок, з усіх боків оточений кипарисами. Тут.. жив і працював великий трудівник російської літератури С. М. Сергєєв-Ценський (Літ. Укр., 11.V 1962, 3).
2. Той, хто живе зі своєї праці; трудящий.
— Наша партія — це сонце, що засвітило для мільйонів трудівників незгасаючий день (Ряб., Золототисячник, 1948, 204).
Словник української мови (СУМ-11)