1. Словник української мови в 11 томах

трудівник

ТРУДІВНИ́К, а́, ч.

1. Той, хто багато й старанно працює.

Моя хвала трудівникам незнаним, Що двигли мисль по селах, хуторах… (Граб., І, 1959, 175);

Мічурін усміхнувся. Він дуже любив цього скромного трудівника, завжди привітного й доброзичливого (Довж., І, 1958, 417);

*Образно. Невтомні трудівники [бджоли] приносять господарству подвійну користь — підвищують урожай фруктів і дають десятки пудів меду (Хлібороб Укр., 12, 1968, 32);

// перев. чого, який. Той, хто вклав багато зусиль у якусь діяльність і т. ін.

Він був скромний собі трудівник війни, сумлінний, завжди урівноважений (Гончар, III, 1959, 374);

В Алушті, на високій горі над морем, стоїть невеликий будинок, з усіх боків оточений кипарисами. Тут.. жив і працював великий трудівник російської літератури С. М. Сергєєв-Ценський (Літ. Укр., 11.V 1962, 3).

2. Той, хто живе зі своєї праці; трудящий.

— Наша партія — це сонце, що засвітило для мільйонів трудівників незгасаючий день (Ряб., Золототисячник, 1948, 204).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. трудівник — трудівни́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. трудівник — Невтомний робітник <�працівник>, як ім. трудящий, ф. трудяга, трудяка, ур. трудар, роботар; п! ПРАЦІВНИК. Словник синонімів Караванського
  3. трудівник — див. роботящий Словник синонімів Вусика
  4. трудівник — [труд'іўник] -ниека, м. (на) -ниеков'і/ -ниеку, мн. -ниеки, -ниек'іў Орфоепічний словник української мови
  5. трудівник — див. трудовик, трудящий Словник чужослів Павло Штепа
  6. трудівник — ТРУДІВНИ́К, а́, ч. 1. Той, хто багато й старанно працює. Моя хвала трудівникам незнаним, Що двигли мисль по селах, хуторах... (П. Грабовський); Мічурін усміхнувся. Він дуже любив цього скромного трудівника, завжди привітного й доброзичливого (О. Словник української мови у 20 томах
  7. трудівник — -а, ч. 1》 Той, хто багато й старанно працює. || перев. чого, який. Той, хто вклав багато зусиль у якусь діяльність і т. ін. 2》 Той, хто живе зі своєї праці; трудящий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. трудівник — ТРУДІВНИ́К (той, хто багато й старанно працює), ПРАЦІВНИ́К, РОБІТНИ́К, ПОДВИ́ЖНИК розм., ТРУДА́Р уроч., ТРУДЯ́ГА (ТРУДЯ́КА) розм., РОБОТЯ́ГА розм., ТРУДОВНИК заст. Словник синонімів української мови
  9. трудівник — Трудівни́к, -ка́, -ко́ві, -ді́внику́! -ники́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)