трудівник

ТРУДІВНИ́К (той, хто багато й старанно працює), ПРАЦІВНИ́К, РОБІТНИ́К, ПОДВИ́ЖНИК розм., ТРУДА́Р уроч., ТРУДЯ́ГА (ТРУДЯ́КА) розм., РОБОТЯ́ГА розм., ТРУДОВНИК заст.; ПРАЦЕЛЮ́Б, ТРУДОЛЮ́Б (ТРУДОЛЮ́БЕЦЬ) рідко (людина, яка любить працю, вміє добре працювати). Це були засмаглі, як видно, бувалі трудівники війни (Д. Ткач); Не голоси Чаїні — Наш одностайний крик: — Рівняйтеся, пустині! Поборе — працівник! (М. Рильський); Він бачив, що батько його — темний хлібороб, мати — мужичка, брат — слухняний робітник у сім'ї, а він?.. (Панас Мирний); — Садівник і лісівник — два рідні брати. І той і той повинні бути подвижниками (М. Чабанівський); — Ти, я бачу, не любиш городян, а даремно. Це прекрасні, хороші люди, великі трударі! (Григорій Тютюнник); Принишкнувши, руку поклала йому на плече, пальці, міцні пальці трудяги, чіпко стиснула... (Г. Колесник); Повертаючись після обіду в столовці, я сів у тритонку в кабіну до шофера Н. — ..Це був справжній трудяка (О. Довженко); Зять — сумлінний роботяга (І. Волошин); Слава непокладаючому рук трудовникові, що своїми талановитими працями буде в нас любов до свого краю (Панас Мирний); Талант Михайла Стельмаха.. це талант видатного зодчого в царстві духу, невтомного працелюба, творця великих епічних полотен (з журналу); Спостережливим оком Чепіга відразу помітив, що Вітряні Гори були вулицею відвертих, чесних трудолюбів (С. Журахович).

ТРУДЯ́ЩИЙ ім. (той, хто живе зі своєї праці), ТРУДІВНИ́К, ТРУДА́Р уроч., ТРУЖДЕ́ННИЙ заст. Честь і шана всім трудящим В кузні, шахті чи з серпом (П. Грабовський); Зазирнувши на дно душі, здивовано побачив Омелько, що нема в нього ані презирства, ані ворожнечі — є тільки глибока жалість до цього злиденного, спрацьованого трудівника (З. Тулуб); Місто спить.. Вже й тружденні заплющили вії, Спочивають старі і малі (М. Старицький).