трудівничий
ТРУДІВНИ́ЧИЙ, а, е.
Прикм. до трудівни́к.
Київ трудівничий шле Варшаві Потиск незрадливої руки (М. Рильський);
Що знаходять у вугіллі Трудівничі руки вмілі? (М. Упеник);
// Власт. трудівникові, трудівникам.
В його великих очах двома дугами спалахнули жаркі краплинки. – А ти й зрадів? Гордість свою трудівничу на чарку проміняв (М. Стельмах);
// Сповнений важкої праці, трудовий.
Важке трудівниче життя було в машиніста (С. Скляренко).
Словник української мови (СУМ-20)