трудівничий

ТРУДІВНИ́ЧИЙ, а, е. Прикм. до трудівни́к.

Київ трудівничий шле Варшаві Потиск незрадливої руки (Рильський, III, 1961, 30);

Що знаходять у вугіллі Трудівничі руки вмілі? (Уп., Про Донбас, 1950, 24);

// Власт. трудівникові, трудівникам.

В його великих очах двома дугами спалахнули жаркі краплинки. — А ти й зрадів? Гордість свою трудівничу на чарку проміняв (Стельмах, II, 1962, 376);

// Сповнений важкої праці, трудовий.

Важке трудівниче життя було в машиніста (Скл., Легенд. начдив, 1957, 3).

Значення в інших словниках

1. трудівничий — трудівни́чий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. трудівничий — ТРУДІВНИ́ЧИЙ, а, е. Прикм. до трудівни́к. Київ трудівничий шле Варшаві Потиск незрадливої руки (М. Рильський); Що знаходять у вугіллі Трудівничі руки вмілі? (М. Упеник); // Власт. трудівникові, трудівникам.  Словник української мови у 20 томах
3. трудівничий — -а, -е. Прикм. до трудівник. || Власт. трудівникові, трудівникам. || Сповнений тяжкої праці, трудовий.  Великий тлумачний словник сучасної мови