трут

ТРУТ¹, а́, ч.

1. Ґніт або висушений гриб трутовик, який займається від іскри і використовується при викрешуванні вогню.

[Дядько Лев (сідає під дубом на грубу коренину і пробує викресати вогню, щоб запалити люльку):] Аякже! викрешеш! і губка змокла .. і трут згубився (Леся Українка);

Він кресав і кресав вогонь. Ось почав тліти, а далі спалахнув ясним вогником трут (С. Скляренко).

2. Те саме, що трутови́к.

З щілин дубової колоди пробивався трут.

ТРУТ², а́, ч.

Те саме, що тру́тень.

Цар і трут на дурняк живуть: інші працюють, а вони мед їдять (прислів'я);

Мов нараз світ погас, зблід наш Мирко, як хустина; вже сварить його й дитина, що він трут і галапас (О. Маковей).

ТРУТ³, а, ч., зах.

Падаюча зірка.

Значення в інших словниках

1. трут — трут 1 іменник чоловічого роду гніт трут 2 іменник чоловічого роду, істота трутень трут 3 іменник чоловічого роду, істота про людину  Орфографічний словник української мови
2. трут — див. ледачий  Словник синонімів Вусика
3. трут — I -а, ч. 1》 Ґніт або висушений гриб трутовик, який займається від іскри і використовується для викрешування вогню. 2》 Те саме, що трутовик. II -а, ч. Те саме, що трутень. III -а, ч., зах. Падуча зірка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. трут — ТРУ́ТЕНЬ (у бджіл), ТРУТ. Ти на пчіл поглянь: Є робучії, Але й трутні є Неминучії! (С. Руданський); Ситі трути гордо побренькують собі, проходжуючися поміж наповнені медові комори (І. Франко). ТРУТОВИ́К (гриб), ТРУТ, ГУ́БКА, ЧИР діал.  Словник синонімів української мови
5. трут — ТРУТ¹, а́, ч. 1. Гніт або висушений гриб трутовик, який займається від іскри і використовується при викрешуванні вогню. [Дядько Лев (сідає під дубом на грубу коренину і пробує викресати вогню, щоб запалити люльку):] Аякже! викрешеш!...  Словник української мови в 11 томах
6. трут — Трут, -та м. 1) = трутень. Вх. Зн. 71. 2) Падающая звѣзда. Вх. Зн. 71.  Словник української мови Грінченка