трут

трут 1

іменник чоловічого роду

гніт

трут 2

іменник чоловічого роду, істота

трутень

трут 3

іменник чоловічого роду, істота

про людину

Значення в інших словниках

1. трут — див. ледачий  Словник синонімів Вусика
2. трут — ТРУТ¹, а́, ч. 1. Ґніт або висушений гриб трутовик, який займається від іскри і використовується при викрешуванні вогню. [Дядько Лев (сідає під дубом на грубу коренину і пробує викресати вогню, щоб запалити люльку):] Аякже! викрешеш! і губка змокла ..  Словник української мови у 20 томах
3. трут — I -а, ч. 1》 Ґніт або висушений гриб трутовик, який займається від іскри і використовується для викрешування вогню. 2》 Те саме, що трутовик. II -а, ч. Те саме, що трутень. III -а, ч., зах. Падуча зірка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. трут — ТРУ́ТЕНЬ (у бджіл), ТРУТ. Ти на пчіл поглянь: Є робучії, Але й трутні є Неминучії! (С. Руданський); Ситі трути гордо побренькують собі, проходжуючися поміж наповнені медові комори (І. Франко). ТРУТОВИ́К (гриб), ТРУТ, ГУ́БКА, ЧИР діал.  Словник синонімів української мови
5. трут — ТРУТ¹, а́, ч. 1. Гніт або висушений гриб трутовик, який займається від іскри і використовується при викрешуванні вогню. [Дядько Лев (сідає під дубом на грубу коренину і пробує викресати вогню, щоб запалити люльку):] Аякже! викрешеш!...  Словник української мови в 11 томах
6. трут — Трут, -та м. 1) = трутень. Вх. Зн. 71. 2) Падающая звѣзда. Вх. Зн. 71.  Словник української мови Грінченка