трутень
ТРУ́ТЕНЬ, тня, ч.
1. Самець бджоли, який не виконує ніякої роботи.
– Ти на пчіл [бджіл] поглянь: Є робучії, Але й трутні є Неминучії (С. Руданський);
Трутні значно більші за робочу бджолу, вони не мають жала і ніякої роботи у вулику та поза ним не виконують (з наук.-попул. літ.).
2. перен., розм. Людина, що живе за чужий рахунок, чужою працею; нероба, паразит.
Е, як я бачу, то ти ще неоперений птах в таких ділах. Ано тримайся моцно, трутню ти один... (Г. Хоткевич);
* У порівн. Тілько запорожці іграли круг гетьманського столу, як злії оси круг свого гнізда, да простий люд-селюки гули по всьому полю, що тії трутні (П. Куліш).
Словник української мови (СУМ-20)