трутень
ТРУ́ТЕНЬ, тня, ч.
1. Самець бджоли, який не виконує ніякої роботи.
— Ти на пчіл [бджіл] поглянь: Є робучії, Але й трутні є Неминучії (Рудан., Тв., 1956, 67);
Трутні значно більші за робочу бджолу, вони не мають жала і ніякої роботи у вулику та поза ним не виконують (Бджільн., 1956, 12).
2. перен., розм. Людина, що живе за чужий рахунок, чужою працею; нероба, паразит.
Комуністи завжди були і будуть проти того, щоб трутні сиділи на спинах селян і робітників (Вільде, Сестри.., 1958, 266);
*У порівн. [Яків:] Не будеш працювати — з колгоспу виженемо, як трутня. [Рябий:] Я не трутень, я несвідомий (Зар., Антеї, 1962, 414).
Словник української мови (СУМ-11)