труєний

ТРУ́ЄНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до труї́ти.

2. у знач. прикм. Який зазнав труїння.

Всі були збентежені, мов труєні мухи, сновигали з кінця в кінець камери (Ю. Збанацький);

// З отрутою, отруєний.

Ось вона – весна остання, Мед гіркий зачарування, Труєне вино! (М. Рильський);

Жінки з місцевих, що принесли їм [пораненим] молока, жалісливо допитуються: – Чим же це вони вас? Отими кулями труєними, чи як? (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. труєний — тру́єний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. труєний — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до труїти. 2》 у знач. прикм. Який зазнав труїння. || З отрутою, отруєний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. труєний — ТРУ́ЄНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до труї́ти. 2. у знач. прикм. Який зазнав труїння. Всі були збентежені, мов труєні мухи, сновигали з кінця в кінець камери (Збан., Єдина, 1959, 274); // З отрутою, отруєний.  Словник української мови в 11 томах