труєний

тру́єний

-а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до труїти.

2》 у знач. прикм. Який зазнав труїння.

|| З отрутою, отруєний.

Значення в інших словниках

1. труєний — тру́єний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. труєний — ТРУ́ЄНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до труї́ти. 2. у знач. прикм. Який зазнав труїння. Всі були збентежені, мов труєні мухи, сновигали з кінця в кінець камери (Ю. Збанацький); // З отрутою, отруєний.  Словник української мови у 20 томах
3. труєний — ТРУ́ЄНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до труї́ти. 2. у знач. прикм. Який зазнав труїння. Всі були збентежені, мов труєні мухи, сновигали з кінця в кінець камери (Збан., Єдина, 1959, 274); // З отрутою, отруєний.  Словник української мови в 11 томах