тріангуляція
ТРІАНГУЛЯ́ЦІЯ, ї, ж.
1. мат. Метод визначення великих відстаней на земній поверхні, за яким остання розбивається, поділяється на трикутники; при цьому вимірюється сторона одного з трикутників і горизонтальні кути всіх трикутників безпосередньо, решта ж сторін визначається тригонометричними обчисленнями.
2. геод. Визначення положення опорних точок на земній поверхні для топографічного знімання місцевості.
Друга можливість використання штучних супутників Землі для геодезії – це космічна тріангуляція (з наук.-попул. літ.);
Для вимірювання Землі у XVII –XIX століттях використовували точний метод тріангуляції (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)