тріпотливо
ТРІПОТЛИ́ВО.
Присл. до тріпотли́вий.
Він потягся з величезним напруженням, дужо, тріпотливо (О. Кундзич);
Самий вигляд сина її сп'янив: мале, радісне, підбігло, плутаючись у бабиному лахмітті, тріпотливо припало до колін (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)