тріпотливо

ТРІПОТЛИ́ВО. Присл. до тріпотли́вий.

Він потягся з величезним напруженням, дужо, тріпотливо (Кундзич, Пов. і нов., 1938, 253);

Самий вигляд сина її сп’янив: мале, радісне, підбігло, плутаючись у бабиному лахмітті, тріпотливо припало до колін (Гончар, II, 1959, 194).

Значення в інших словниках

1. тріпотливо — тріпотли́во прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. тріпотливо — ТРІПОТЛИ́ВО. Присл. до тріпотли́вий. Він потягся з величезним напруженням, дужо, тріпотливо (О. Кундзич); Самий вигляд сина її сп'янив: мале, радісне, підбігло, плутаючись у бабиному лахмітті, тріпотливо припало до колін (О. Гончар).  Словник української мови у 20 томах
3. тріпотливо — Присл. до тріпотливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови