тріпотіння
ТРІПОТІ́ННЯ, я, с.
Дія за знач. тріпоті́ти та звуки, утворювані цією дією.
На них [прапори] налітає вітер, міцно хапає за кінці, й тоді над колонами виразно чути сумне тріпотіння прапорів (Г. Епік);
Маленька пташка уперто літала над головою в Дорі. То підіймалась, то опускалась з писком і з дрібним тріпотінням коротких крил (М. Коцюбинський);
Почувши живого життя тріпотіння, Цілуються з сонцем гаї та поля (Б. Грінченко).
Словник української мови (СУМ-20)