тріпотіння

ТРІПОТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. тріпоті́ти та звуки, утворювані цією дією.

На них [прапори] налітає вітер, міцно хапає за кінці, й тоді над колонами виразно чути сумне тріпотіння прапорів (Епік, Тв., 1958, 417);

Маленька пташка уперто літала над головою в Дорі. То підіймалась, то опускалась з писком і з дрібним тріпотінням коротких крил (Коцюб., II, 1955, 381);

Почувши живого життя тріпотіння, Цілуються з сонцем гаї та поля (Гр., I, 1963, 94).

Значення в інших словниках

1. тріпотіння — тріпоті́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. тріпотіння — ТРІПОТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. тріпоті́ти та звуки, утворювані цією дією. На них [прапори] налітає вітер, міцно хапає за кінці, й тоді над колонами виразно чути сумне тріпотіння прапорів (Г. Епік); Маленька пташка уперто літала над головою в Дорі.  Словник української мови у 20 томах
3. тріпотіння — -я, с. Дія за знач. тріпотіти та звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. тріпотіння — Тре[і]поті́ння, -ння, -нню трі[е]поті́ння, -ння, -нню, в -нні  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)