тріскатися
ТРІ́СКАТИСЯ¹, ається, недок.
1. Утворювати, давати тріщини; репатися.
Розходився, сердитий [Морозенко], немилосердно давить, колеться від його натовпу чорна земля, тріскається на їй снігова кора (Панас Мирний);
Будинок був мертвий .. Тріскалася обгоріла штукатурка, вітер виламував шматочки вапна (С. Журахович);
Три дні його спека палила, Аж тріскалась шкіра біла (М. Нагнибіда);
Ранком від холодної роси мерзли й тріскались ноги (з наук. літ.).
2. Те саме, що трі́скати 2.
Тихо незвичайно. Тільки й чути, як тріскаються й падають на землю букові горішки (М. Коцюбинський);
Показує Іван на небо, де спалахують і тріскаються пухкі, наче ватяні, кулі від розриву зенітних снарядів (В. Кучер).
ТРІ́СКАТИСЯ², аюся, аєшся, недок., ТРІ́СНУТИСЯ, нуся, нешся, док., розм.
Сильно вдарятися, забиватися.
Аж чую – щось зашелестіло І у віконечко – тук-тук... .. Се, мабуть, лобом тріснувсь жук (Л. Глібов).
Словник української мови (СУМ-20)