тріскачка
ТРІ́СКАЧКА, и, ж.
1. Знаряддя, прилад, за допомогою якого утворюється тріск, стукіт, шум.
Проти зайців ми розвішували в садку паперові прапорці, млинки, тріскачки... (О. Донченко);
Особливу увагу приділяли хлопці тріскачкам, домагаючись, щоб вони торохтіли, як справжні кулемети (І. Багмут);
* У порівн. На темних лапатолистих фігах завзято, мов сотні тріскачок, до одуру, до самозабуття тріщать цикади (М. Коцюбинський);
// Ударний музичний інструмент різноманітних конструкцій.
Вживаються в оркестрах [у Китаї] різні дзвоники та тріскачки (своєрідні кастаньєти) (з наук. літ.);
Серед них нерідко можна зустріти людей, які досягають чудових результатів у грі на бубні, тріскачці чи навіть на більш складному інструменті (з газ.).
2. техн. Пристрій для свердління отворів у важкодоступних місцях або отворів із великим діаметром.
Тріскачка .. застосовується для свердління отворів великого діаметра (до 30 мм) у незручних і важкодоступних місцях (з навч. літ.).
3. Машина для очищення насіння льону.
Словник української мови (СУМ-20)