тріскачка

трі́скачка

-и, ж.

1》 Знаряддя, прилад, за допомогою якого утворюється тріск, стукіт, шум.

|| Ударний музичний інструмент різноманітних конструкцій.

2》 тех. Пристрій для свердління отворів у важкодоступних місцях або отворів із великим діаметром.

3》 Машина для очищення насіння льону.

Значення в інших словниках

1. тріскачка — трі́скачка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. тріскачка — Деренчало, торохкало, див. стукалка, (людина) див. говорун  Словник чужослів Павло Штепа
3. тріскачка — (англ. ratchet, rattle) — ударний музичний інструмент невизначеної висоти звуків з родини ідіофонів, дерев’яне коліщатко іззубцями на металевому стержні з ручкою, яке розміщене у дерев’яній коробочці з дерев’яною або металевою пластинкою.  Словник-довідник музичних термінів
4. тріскачка — ТРІ́СКАЧКА, и, ж. 1. Знаряддя, прилад, за допомогою якого утворюється тріск, стукіт, шум. Проти зайців ми розвішували в садку паперові прапорці, млинки, тріскачки... (О.  Словник української мови у 20 томах
5. тріскачка — ТРІ́СКАЧКА (знаряддя для утворення тріску, шуму), ТОРО́ХКАЛО розм., ТРЯ́СКАЛО розм., ТРА́СКАЛО діал.; ДЕРЕНЧА́ЛО розм. (іграшка). Особливу увагу приділяли хлопці тріскачкам, домагаючись, щоб вони торохтіли, як справжні кулемети (І.  Словник синонімів української мови
6. тріскачка — ТРІ́СКАЧКА, и, ж. 1. Знаряддя, прилад, за допомогою якого утворюється тріск, стукіт, шум. Проти зайців ми розвішували в садку паперові прапорці, млинки, тріскачки… (Донч.  Словник української мови в 11 томах