тріумфуючий
ТРІУМФУ́ЮЧИЙ, а, е.
Який тріумфує.
За кілька хвилин оберемок бадилля прудко летів у провалля, а за ним, обвалюючи глину й запорошуючи всім очі, скотився додолу тріумфуючий Іван (М. Коцюбинський);
Навіть уявивши на мить, що його, Аркадія Річинського, можуть вести закутого, поміж шпалерами злорадно тріумфуючої голоти, відчував запаморочення в голові (Ірина Вільде);
// Який виражає тріумф, радість перемоги.
Благородний блиск його тріумфуючого погляду робив його [Мічуріна] подібним до короля, що врятував від змія свої володіння (О. Довженко);
І знову [солов'ї] кидали в безмежний простір .. нестерпно-звабний, благальний і тріумфуючий поклик кохання (Ю. Смолич);
* Образно. Червоне проміння зорі заливає кімнату яскравим тріумфуючим світлом (І. Кочерга).
Словник української мови (СУМ-20)