тріумфувати

ТРІУМФУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., рідко що.

1. Урочистим, всенародним святом відзначати перемогу; святкувати, радіти з нагоди перемоги.

Прага співає, дзвенить, тріумфує, впиваючись радістю весни й перемоги (О. Гончар);

// перен. Перемагати, брати гору над ким-, чим-небудь.

Життя тріумфувало у двобої, Життя крізь смерть Утвердило себе... (В. Симоненко);

// перен., рідко. Височіти над чимось.

Монументальна Софійська дзвіниця. Тріумфальна – так називали її в минулому. Вона й справді тріумфує над архітектурним ансамблем (з наук.-попул. літ.).

2. Радіти, бути гордим з приводу якогось успіху.

Присуджувано премії. Я тріумфував, бо всі ті костюми, яким я присудив премії, якраз дістали їх (М. Коцюбинський);

Русевич одверто тріумфував: нарада нічого не змінила, директор виразно показав, що Каргатові та всім його однодумцям не пощастило підбити адміністрацію на рискований експеримент (Ю. Шовкопляс);

Наталя глузливо, тріумфуючи в серці перемогу, похитала головою (О. Донченко).

Значення в інших словниках

1. тріумфувати — тріумфува́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. тріумфувати — -ую, -уєш, недок., неперех. і рідко перех. 1》 Урочистим, всенародним святом відзначати перемогу; святкувати, радіти з нагоди перемоги. || перен., рідко. Височіти над чимось. 2》 Радіти, бути гордим з приводу якогось успіху.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. тріумфувати — РАДІ́ТИ (відчувати радість від чогось), РА́ДУВАТИСЯ, УТІША́ТИСЯ (ВТІША́ТИСЯ), ТІ́ШИТИСЯ, ПОТІША́ТИСЯ (маючи приємність, утіху від чогось); ТОРЖЕСТВУВА́ТИ (з приводу перемоги над кимсь, успіху в чомусь); ТРІУМФУВА́ТИ (з приводу якогось успіху). — Док.  Словник синонімів української мови
4. тріумфувати — ТРІУМФУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., неперех. і рідко перех. 1. Урочистим, всенародним святом відзначати перемогу; святкувати, радіти з нагоди перемоги. Прага співає, дзвенить, тріумфує, впиваючись радістю весни й перемоги (Гончар, III, 1959, 458); // перен.  Словник української мови в 11 томах