тс
ТС, ТСС, виг.
Уживається як заклик до тиші, мовчання.
В сусідній хаті почувся дитячий регіт і крик. Пані Чубинська кинулась туди. – Тс! цитьте!.. (М. Коцюбинський);
– Тс! – озирнувся на них з переднього ряду рудий солдат (А. Головко);
– Тсс... За дверима – нікого? (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)