тугенький
ТУГЕ́НЬКИЙ, а, е.
Досить тугий.
Я витяг гроші, тугеньку пачечку карбованців, заплатив жінці полтиник і пішов (М. Чабанівський);
Через півтора року повернувся додому Йосип, якого червоні брали в обоз, гульк – а в колисці тугенький, мов гарбузик, хлопчик гойдається, ніжками на Йоньку свариться (Григорій Тютюнник).
◇ (1) Туге́нький на ву́хо (д) див. туги́й.
Словник української мови (СУМ-20)