тугодум
ТУГОДУ́М, а, ч., розм.
Те саме, що важкоду́м.
– Почекай, потім... – каже він і схиляється над аркушем, на якому видно лише кілька рядочків. Ігор – тугодум. Непокірливі слова чомусь тікають од нього (С. Журахович).
Словник української мови (СУМ-20)