тугодум
ТУГОДУ́М, а, ч., розм. Те саме, що важкоду́м.
— Почекай, потім… — каже він і схиляється над аркушем, на якому видно лише кілька рядочків. Ігор — тугодум. Непокірливі слова чомусь тікають од нього (Жур., Нам тоді.., 1968, 11).
Словник української мови (СУМ-11)