Словник української мови в 11 томах

туговухість

ТУГОВУ́ХІСТЬ, хості, ж., рідко. Часткова втрата слуху.

Найбільш помітним результатом тривалого перебування людини в умовах інтенсивного шуму є професійна туговухість, а іноді й глухота (Наука.., 12, 1960, 43).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. туговухість — тугову́хість іменник жіночого роду рідко  Орфографічний словник української мови
  2. туговухість — ТУГОВУ́ХІСТЬ, хості, ж., рідко. Часткова втрата слуху. Найбільш помітним результатом тривалого перебування людини в умовах інтенсивного шуму є професійна туговухість, а іноді й глухота (з наук.-попул. літ.). △ (1) Кондукти́вна тугову́хість, фізл.  Словник української мови у 20 томах
  3. туговухість — -хості, ж., рідко. Часткова втрата слуху.  Великий тлумачний словник сучасної мови