туговухість

ТУГОВУ́ХІСТЬ, хості, ж., рідко.

Часткова втрата слуху.

Найбільш помітним результатом тривалого перебування людини в умовах інтенсивного шуму є професійна туговухість, а іноді й глухота (з наук.-попул. літ.).

△ (1) Кондукти́вна тугову́хість, фізл. – глухота внаслідок дефекту звукопровідної системи, наприклад зовнішнього слухового ходу чи середнього вуха.

У разі кондуктивної туговухості проведення звукової хвилі блокується ще до того, як вона сягає сенсорно-епітеліальних клітин, пов'язаних зі слуховим нервом (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. туговухість — тугову́хість іменник жіночого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. туговухість — -хості, ж., рідко. Часткова втрата слуху.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. туговухість — ТУГОВУ́ХІСТЬ, хості, ж., рідко. Часткова втрата слуху. Найбільш помітним результатом тривалого перебування людини в умовах інтенсивного шуму є професійна туговухість, а іноді й глухота (Наука.., 12, 1960, 43).  Словник української мови в 11 томах