1. Словник української мови в 11 томах

туговухість

ТУГОВУ́ХІСТЬ, хості, ж., рідко. Часткова втрата слуху.

Найбільш помітним результатом тривалого перебування людини в умовах інтенсивного шуму є професійна туговухість, а іноді й глухота (Наука.., 12, 1960, 43).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. туговухість — тугову́хість іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. туговухість — ТУГОВУ́ХІСТЬ, хості, ж., рідко. Часткова втрата слуху. Найбільш помітним результатом тривалого перебування людини в умовах інтенсивного шуму є професійна туговухість, а іноді й глухота (з наук.-попул. літ.). △ (1) Кондукти́вна тугову́хість, фізл. Словник української мови у 20 томах
  3. туговухість — -хості, ж., рідко. Часткова втрата слуху. Великий тлумачний словник сучасної мови