тугонька

ТУ́ГОНЬКА, и, ж., нар.-поет. Пестл. до ту́га.

[Козак:] Зірко-дівчино! Треба нам розстатись… Серденьку скучно, душно дома жити, Їду по степу тугоньку розбити (Бор., Тв., 1957, 110);

— Розваж, розвій, соловейку, Мою тугоньку; Чи забуду прикру людську Я наругоньку? (Граб., І, 1959, 111).

Значення в інших словниках

1. тугонька — ту́гонька іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. тугонька — див. сум  Словник синонімів Вусика
3. тугонька — [тугон'ка] -н'кие, д. і м. -н'ц'і  Орфоепічний словник української мови
4. тугонька — ТУ́ГОНЬКА, и, ж., нар.-поет. Пестл. до ту́га. [Козак:] Зірко-дівчино! Треба нам розстатись... Серденьку скучно, душно дома жити, Їду по степу тугоньку розбити (Л. Боровиковський); – Розваж, розвій, соловейку, Мою тугоньку; Чи забуду прикру людську Я наругоньку? (П. Грабовський).  Словник української мови у 20 томах
5. тугонька — -и, ж., нар.-поет. Пестл. до туга.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. тугонька — Тугонька, -ки ж. ум. отъ туга.  Словник української мови Грінченка