Значення в інших словниках
-
тугонька —
ту́гонька іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
тугонька —
див. сум
Словник синонімів Вусика
-
тугонька —
[тугон'ка] -н'кие, д. і м. -н'ц'і
Орфоепічний словник української мови
-
тугонька —
ТУ́ГОНЬКА, и, ж., нар.-поет. Пестл. до ту́га. [Козак:] Зірко-дівчино! Треба нам розстатись... Серденьку скучно, душно дома жити, Їду по степу тугоньку розбити (Л. Боровиковський); – Розваж, розвій, соловейку, Мою тугоньку; Чи забуду прикру людську Я наругоньку? (П. Грабовський).
Словник української мови у 20 томах
-
тугонька —
ТУ́ГОНЬКА, и, ж., нар.-поет. Пестл. до ту́га. [Козак:] Зірко-дівчино! Треба нам розстатись… Серденьку скучно, душно дома жити, Їду по степу тугоньку розбити (Бор., Тв., 1957, 110); — Розваж, розвій, соловейку, Мою тугоньку; Чи забуду прикру людську Я наругоньку? (Граб., І, 1959, 111).
Словник української мови в 11 томах
-
тугонька —
Тугонька, -ки ж. ум. отъ туга.
Словник української мови Грінченка