тугонька

ТУ́ГОНЬКА, и, ж., нар.-поет.

Пестл. до ту́га.

[Козак:] Зірко-дівчино! Треба нам розстатись... Серденьку скучно, душно дома жити, Їду по степу тугоньку розбити (Л. Боровиковський);

– Розваж, розвій, соловейку, Мою тугоньку; Чи забуду прикру людську Я наругоньку? (П. Грабовський).

Значення в інших словниках

1. тугонька — ту́гонька іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. тугонька — див. сум  Словник синонімів Вусика
3. тугонька — [тугон'ка] -н'кие, д. і м. -н'ц'і  Орфоепічний словник української мови
4. тугонька — -и, ж., нар.-поет. Пестл. до туга.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. тугонька — ТУ́ГОНЬКА, и, ж., нар.-поет. Пестл. до ту́га. [Козак:] Зірко-дівчино! Треба нам розстатись… Серденьку скучно, душно дома жити, Їду по степу тугоньку розбити (Бор., Тв., 1957, 110); — Розваж, розвій, соловейку, Мою тугоньку; Чи забуду прикру людську Я наругоньку? (Граб., І, 1959, 111).  Словник української мови в 11 томах
6. тугонька — Тугонька, -ки ж. ум. отъ туга.  Словник української мови Грінченка