тудою

ТУДО́Ю, присл., розм.

Тією стороною, дорогою, тим шляхом; у тому напрямку.

Удень Корнієві трапилося йти через греблю. Ідучи він тудою, помітив, що в одному місці крізь неї дзюрчить вода (Б. Грінченко);

Мурашкова пішла садком. Селаброс пішов слідком за нею. Кудою йшла вона, тудою йшов і він (І. Нечуй-Левицький);

Ти сюдою, я тудою – зійдемось горою (П. Тичина).

(1) Тудо́ю й сюдо́ю – тією й цією стороною, дорогою; скрізь.

Стара мати кидається тудою й сюдою, шукає ліків (Марко Вовчок).

Значення в інших словниках

1. тудою — тудо́ю прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. тудою — пр., не сюдою, тією дорогою <�шляхом, напрямком, курсом>; п! ТУДИ.  Словник синонімів Караванського
3. тудою — присл., розм. Тією стороною, дорогою, тим шляхом; у тому напрямку.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. тудою — Тудо́ю, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. тудою — ТУДО́Ю, присл., розм. 1. Тією стороною, дорогою, тим шляхом; у тому напрямку. Удень Корнієві трапилося йти через греблю. Ідучи він тудою, помітив, що в одному місці крізь неї дзюрчить вода (Гр., І, 1963, 412); Мурашкова пішла садком.  Словник української мови в 11 томах
6. тудою — Тудою нар. Въ ту сторону, того дорогою. МВ. (КС. 1.902. X. 142). Ото якось там знову купці їхали тудою, та й до їх заїхали. Рудч. Ск. II. 98. см. сюдою.  Словник української мови Грінченка