туж-туж
ТУЖ-ТУ́Ж, присл., заст.
Ось-ось, скоро, дуже швидко.
– Ще тільки спасівка наступа, а вже Маруся зовсім не та, як унов народилася; туж-туж і Василь буде; тоді .. мерщій справлю весілля, та й нехай собі живуть (Г. Квітка-Основ'яненко);
// Тільки що.
[Надежда:] Давайте ж бумагу, я вам прочитаю. [Прохор:] Це туж-туж приніс десятник, від урядника (М. Кропивницький).
Словник української мови (СУМ-20)