тужавий
ТУЖА́ВИЙ, а, е.
Щільний, тугий, не м'який.
По збляклих тужавих луках перед ними вже пролягли свіжі сліди наших танків (О. Гончар);
Глина тужавими брусками лежала на широкій липовій дошці і ждала доторку пальців (П. Загребельний);
// Налитий, пругкий.
Пахучі, тужаві Наші яблука й груші – найкращі сорти! (П. Дорошко);
Тиша первозданна, тільки жайворонки видзвонюють у вишині та шелестить тужавий колос (І. Цюпа).
Словник української мови (СУМ-20)