1. Словник української мови у 20 томах

тужавий

ТУЖА́ВИЙ, а, е.

Щільний, тугий, не м'який.

По збляклих тужавих луках перед ними вже пролягли свіжі сліди наших танків (О. Гончар);

Глина тужавими брусками лежала на широкій липовій дошці і ждала доторку пальців (П. Загребельний);

// Налитий, пругкий.

Пахучі, тужаві Наші яблука й груші – найкращі сорти! (П. Дорошко);

Тиша первозданна, тільки жайворонки видзвонюють у вишині та шелестить тужавий колос (І. Цюпа).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тужавий — тужа́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. тужавий — див. твердий Словник синонімів Вусика
  3. тужавий — -а, -е. Щільний, тугий, не м'який. || Налитий, пругкий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. тужавий — ТВЕРДИ́Й (який важко піддається стискуванню, згинанню, різанню тощо), ЦУПКИ́Й, КРУТИ́Й розм., ШТИ́ВНИЙ діал.; ЗАТВЕРДІ́ЛИЙ (ЗАТВЕ́РДЛИЙ), ЗАТУЖА́ВІЛИЙ (який став таким); ДЕРЕВ'ЯНИ́СТИЙ (як дерево); ТУГИ́Й, ТУЖА́ВИЙ (про плоди... Словник синонімів української мови
  5. тужавий — ТУЖА́ВИЙ, а, е. Щільний, тугий, не м’який. По збляклих тужавих луках перед ними вже пролягли свіжі сліди наших танків (Гончар, III, 1959, 165); Глина тужавими брусками лежала на широкій липовій дошці і ждала доторку пальців (Загреб. Словник української мови в 11 томах