туж-туж
ТУЖ-ТУ́Ж, присл., заст. Ось-ось, скоро, дуже швидко.
— Ще тільки спасівка наступа, а вже Маруся зовсім не та, як унов народилася; туж-туж і Василь буде; тоді.. мерщій справлю весілля, та й нехай собі живуть (Кв.-Осн., II, 1956, 80);
// Тільки що.
[Надежда:] Давайте ж бумагу, я вам прочитаю. [Прохор:] Це туж-туж приніс десятник, від урядника (Кроп., III, 1959, 177).
Словник української мови (СУМ-11)