тулумбас
ТУЛУМБА́С, а, ч.
Старовинний ударний музичний інструмент, що має форму мідної чаші (казана), обтягнутої з відкритого боку шкірою, по якій б'ють калаталом.
Хмельницький зійшов з помосту, і, розтинаючи повітря на тисячі дзвінких скалок, заграли сурми і вдарили тулумбаси (Н. Рибак);
* Образно. Тне гроза у тулумбас, Буря – на басолі... (В. Бичко).
Словник української мови (СУМ-20)