тулумбас
ТУЛУМБА́С, а, ч. Старовинний ударний музичний інструмент, що має форму мідної чаші (казана), обтягнутої з відкритого боку шкірою, по якій б’ють калаталом.
Хмельницький зійшов з помосту, і, розтинаючи повітря на тисячі дзвінких скалок, заграли сурми і вдарили тулумбаси (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 14);
*Образно. Тне гроза у тулумбас, Буря — на басолі…(Бичко, Сійся.., 1959, 408).
Словник української мови (СУМ-11)