туманно

ТУМА́ННО.

1. Присл. до тума́нний 2–5.

Сніг падав безшелесно й рівно, Туманно танули огні (М. Рильський);

Дуже мало, туманно пам'ятає Валерик своїх батьків (О. Гончар);

Він любив туманно висловлюватись (С. Журахович).

2. безос. пред. Про наявність туману.

Було вітряно, туманно, безлюдно (Ю. Бедзик).

Значення в інших словниках

1. туманно — тума́нно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. туманно — 1》 Присл. до туманний 2-5). 2》 безос. присудк. сл. Про наявність туману.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. туманно — Тума́нно, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. туманно — ТУМА́ННО. 1. Присл. до тума́нний 2-5. Сніг падав безшелесно й рівно, Туманно танули огні (Рильський, І, 1956, 29); Масовий характер революційного руху ту-манно, загально, але вже намічає свої шляхи (Еллан, II, 1958, 65); Дуже мало...  Словник української мови в 11 томах