туманно
ТУМА́ННО.
1. Присл. до тума́нний 2-5.
Сніг падав безшелесно й рівно, Туманно танули огні (Рильський, І, 1956, 29);
Масовий характер революційного руху ту-манно, загально, але вже намічає свої шляхи (Еллан, II, 1958, 65);
Дуже мало, туманно пам’ятає Валерик своїх батьків (Гончар, Таврія, 1952, 75);
Він любив туманно висловлюватись (Жур., Звич. турботи, 1960,43).
2. безос. присудк. сл. Про наявність туману.
Було вітряно, туманно, безлюдно (Ю. Бедзик, Альма матер, 1964, 141).
Словник української мови (СУМ-11)