1. Словник української мови в 11 томах

туманно

ТУМА́ННО.

1. Присл. до тума́нний 2-5.

Сніг падав безшелесно й рівно, Туманно танули огні (Рильський, І, 1956, 29);

Масовий характер революційного руху ту-манно, загально, але вже намічає свої шляхи (Еллан, II, 1958, 65);

Дуже мало, туманно пам’ятає Валерик своїх батьків (Гончар, Таврія, 1952, 75);

Він любив туманно висловлюватись (Жур., Звич. турботи, 1960,43).

2. безос. присудк. сл. Про наявність туману.

Було вітряно, туманно, безлюдно (Ю. Бедзик, Альма матер, 1964, 141).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. туманно — тума́нно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. туманно — ТУМА́ННО. 1. Присл. до тума́нний 2–5. Сніг падав безшелесно й рівно, Туманно танули огні (М. Рильський); Дуже мало, туманно пам'ятає Валерик своїх батьків (О. Гончар); Він любив туманно висловлюватись (С. Журахович). 2. безос. пред. Про наявність туману. Було вітряно, туманно, безлюдно (Ю. Бедзик). Словник української мови у 20 томах
  3. туманно — 1》 Присл. до туманний 2-5). 2》 безос. присудк. сл. Про наявність туману. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. туманно — Тума́нно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)