туманний

ТУМА́ННИЙ, а, е.

1. Прикм. до тума́н¹ 1; який складається з туману, утворений туманом.

Часами вітер трохи підіймав над морем туман, але швидко туманна мряка знову обгортала все (Трубл., Хатина.., 1934, 29);

Мокрий сніг повалив з туманної каламуті суцільною липучою масою (Мур., Свіже повітря.., 1962, 93).

2. Покритий, оповитий туманом.

Вже погасли неба чорні грані, потонуло десь крило зорі. Я піду на вулиці туманні, де жевріють жовті ліхтарі (Сос., II, 1958, 102);

Танки вдосвіта палали по туманному полю, як вогнища кочовиків (Гончар, III, 1959, 272);

// З туманом, туманами.

У сірому туманному світанку загорівся бій (Ю. Янов., II, 1958, 228);

Вечір спадав туманний (Смолич, II, 1958, 30);

// Насичений туманом.

Чи то від незвички, чи від вогкого, туманного повітря паморочиться голова (Збан., Єдина, 1959, 103).

3. Який видніється в тумані; який видніється, як у тумані, як крізь туман.

З’явились постаті туманні в полі, Пообіймались білими руками (Л. Укр., IV, 1954, 117);

Присівши на пеньку, серед поляни, Я розглядав видовисько туманне (Рильський, І, 1960, 173);

// Який невиразно, неясно уявляється (про минуле, майбутнє і т. ін.).

Посмертного життя не хочу я собі.. Туманне «там» подобатись не може, «Загробний світ» спіритський — боронь боже! (Л. Укр., І, 1951, 98);

Згадки маленької Лукії про її перші роки в притулку туманні й неясні (Донч., III, 1956, 20);

З туманної далечини століть дійшли до нас відомості про єгипетського фараона Рамсеса II (Наука.., 6, 1966, 45).

4. Позбавлений яскравості; тьмяний, мутний.

Над Петербургом туманний місяць недбало розсівав своє багатство (Стельмах, І, 1962, 618);

Куриться над полем сніг до самого сонця, туманного, завихреного клубками сухої снігової куряви (Гончар, II, 1959, 129);

// Потьмарений, позбавлений певного виразу (про зір, погляд, очі).

Як радісно пила Оксана дух повстання, де громом в царський трон ударив березоль, бо бачила не раз в накуренім шпиталі од болю і страждань туманний брата зор [зір] (Сос., І, 1957, 290);

Воно [дитя] тільки дивиться оченятами, туманними від болю (Гончар, Тронка, 1963, 303).

5. перен. Невиразний, нечіткий.

Поняття про нове соціальне й культурне життя мав [Синявін] надто туманне (Ле, Міжгір’я, 1953, 27);

Про село вона мала досить туманне уявлення, бо бачила його лише з вікна залізничного вагона (Добр., Тече річка.., 1961, 8);

// Який не має чітко вираженого змісту; незрозумілий, заплутаний.

Він [роман] трохи розтягнений, єсть багато схожих між собою уступів, зайвих діалогів, де-не-де туманні, малозрозумілі і довгі речення (Л. Укр., V, 1956, 43);

Спадає на думку Тоні трохи таємнича, туманна історія взаємин голови робіткому Лукії та капітана Дорошенка (Гончар, Тронка, 1963, 49);

Беззмістовна вишуканість слова, прагнення до туманних зворотів.. ніколи не були властиві майстрам (Рад. літ-во, 7, 1967, 40).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. туманний — тума́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. туманний — Млистий, імлистий, мрячний; (ранок) з туманом, у тумані; (- фігуру) неокреслений; (- майбутнє) невиразний; (образ) тьмяний, каламутний, нечіткий; (зір) потьмарений, з поволокою; (зміст) незрозумілий, заплутаний. Словник синонімів Караванського
  3. туманний — ТУМА́ННИЙ, а, е. 1. Прикм. до тума́н¹ 1; який складається з туману, утворений туманом. Часами вітер трохи підіймав над морем туман, але швидко туманна мряка знову обгортала все (М. Словник української мови у 20 томах
  4. туманний — -а, -е. 1》 Прикм. до туман I 1). || Який складається з туману, утворений туманом. 2》 Покритий, оповитий туманом. || З туманом, туманами. || Насичений туманом. 3》 Який видніється в тумані; який видніється, як у тумані, як крізь туман. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. туманний — НЕВИРА́ЗНИЙ (який не чітко виділяється, якого погано видно), НЕЧІТКИ́Й, НЕЯ́СНИ́Й, БЕЗФО́РМНИЙ, РОЗПЛИ́ВЧАСТИЙ (РОЗПЛИ́ВЧАТИЙ рідше), ПЛИВКИ́Й, ХИСТКИ́Й (який не має чітких обрисів); РОЗМИ́ТИЙ, ЗМА́ЗАНИЙ розм. Словник синонімів української мови
  6. туманний — Тума́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. туманний — Туманний, -а, -е Туманный. Словник української мови Грінченка