туманний

ТУМА́ННИЙ, а, е.

1. Прикм. до тума́н¹ 1; який складається з туману, утворений туманом.

Часами вітер трохи підіймав над морем туман, але швидко туманна мряка знову обгортала все (М. Трублаїні);

Мокрий сніг повалив з туманної каламуті суцільною липучою масою (І. Муратов).

2. Покритий, оповитий туманом.

Вже погасли неба чорні грані, потонуло десь крило зорі. Я піду на вулиці туманні, де жевріють жовті ліхтарі (В. Сосюра);

Танки вдосвіта палали по туманному полю, як вогнища кочовиків (О. Гончар);

// З туманом, туманами.

У сірому туманному світанку загорівся бій (Ю. Яновський);

Вечір спадав туманний (Ю. Смолич);

// Насичений туманом.

Чи то від незвички, чи від вогкого, туманного повітря паморочиться голова (Ю. Збанацький).

3. Який видніється в тумані; який видніється, як у тумані, як крізь туман.

З'явились постаті туманні в полі, Пообіймались білими руками (Леся Українка);

Присівши на пеньку, серед поляни, Я розглядав видовисько туманне (М. Рильський);

// Який невиразно, неясно уявляється (про минуле, майбутнє і т. ін.).

Посмертного життя не хочу я собі .. Туманне “там” подобатись не може, “Загробний світ” спіритський – боронь боже! (Леся Українка);

Згадки маленької Лукії про її перші роки в притулку туманні й неясні (О. Донченко);

З туманної далечини століть дійшли до нас відомості про єгипетського фараона Рамсеса II (з наук.-попул. літ.).

4. Позбавлений яскравості; тьмяний, мутний.

Над Петербургом туманний місяць недбало розсівав своє багатство (М. Стельмах);

Куриться над полем сніг до самого сонця, туманного, завихреного клубками сухої снігової куряви (О. Гончар);

// Потьмарений, позбавлений певного виразу (про зір, погляд, очі).

Як радісно пила Оксана дух повстання, де громом в царський трон ударив березоль, бо бачила не раз в накуренім шпиталі од болю і страждань туманний брата зор [зір]... (В. Сосюра);

Воно [дитя] тільки дивиться оченятами, туманними від болю (О. Гончар).

5. перен. Невиразний, нечіткий.

Поняття про нове соціальне й культурне життя мав [Синявін] надто туманне (Іван Ле);

Про село вона мала досить туманне уявлення, бо бачила його лише з вікна залізничного вагона (С. Добровольський);

// Який не має чітко вираженого змісту; незрозумілий, заплутаний.

Він [роман] трохи розтягнений, єсть багато схожих між собою уступів, зайвих діалогів, де-не-де туманні, малозрозумілі і довгі речення (Леся Українка);

Спадає на думку Тоні трохи таємнича, туманна історія взаємин голови робіткому Лукії та капітана Дорошенка (О. Гончар);

Беззмістовна вишуканість слова, прагнення до туманних зворотів .. ніколи не були властиві майстрам (з наук. літ.).