туманний

Значення в інших словниках

1. туманний — тума́нний прикметник Орфографічний словник української мови
2. туманний — Млистий, імлистий, мрячний; (ранок) з туманом, у тумані; (- фігуру) неокреслений; (- майбутнє) невиразний; (образ) тьмяний, каламутний, нечіткий; (зір) потьмарений, з поволокою; (зміст) незрозумілий, заплутаний. Словник синонімів Караванського
3. туманний — ТУМА́ННИЙ, а, е. 1. Прикм. до тума́н¹ 1; який складається з туману, утворений туманом. Часами вітер трохи підіймав над морем туман, але швидко туманна мряка знову обгортала все (М. Словник української мови у 20 томах
4. туманний — -а, -е. 1》 Прикм. до туман I 1). || Який складається з туману, утворений туманом. 2》 Покритий, оповитий туманом. || З туманом, туманами. || Насичений туманом. 3》 Який видніється в тумані; який видніється, як у тумані, як крізь туман. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. туманний — НЕВИРА́ЗНИЙ (який не чітко виділяється, якого погано видно), НЕЧІТКИ́Й, НЕЯ́СНИ́Й, БЕЗФО́РМНИЙ, РОЗПЛИ́ВЧАСТИЙ (РОЗПЛИ́ВЧАТИЙ рідше), ПЛИВКИ́Й, ХИСТКИ́Й (який не має чітких обрисів); РОЗМИ́ТИЙ, ЗМА́ЗАНИЙ розм. Словник синонімів української мови
6. туманний — ТУМА́ННИЙ, а, е. 1. Прикм. до тума́н¹ 1; який складається з туману, утворений туманом. Часами вітер трохи підіймав над морем туман, але швидко туманна мряка знову обгортала все (Трубл., Хатина.. Словник української мови в 11 томах
7. туманний — Туманний, -а, -е Туманный. Словник української мови Грінченка