1. Словник української мови в 11 томах

туманище

ТУМА́НИЩЕ, а, ч. Збільш. до тума́н¹ 1, 5.

Туманище розлігся такий, що на будинку по той бік вулиці й вікна позникали (Шовк., Людина.., 1962, 47);

— От іще туманище! — скрикнула пані, обертаючись оп’ять [знову] до нього (Фр., VII, 1951, 168).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. туманище — тума́нище іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. туманище — ТУМА́НИЩЕ, а, ч. Збільш. до тума́н¹ 1, 5. Туманище розлігся такий, що на будинку по той бік вулиці й вікна позникали (Ю. Шовкопляс); – От іще туманище! – скрикнула пані, обертаючись оп'ять [знову] до нього (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
  3. туманище — -а, ч. Збільш. до туман I 1), 5). Великий тлумачний словник сучасної мови