туманище
ТУМА́НИЩЕ, а, ч.
Збільш. до тума́н¹ 1, 5.
Туманище розлігся такий, що на будинку по той бік вулиці й вікна позникали (Ю. Шовкопляс);
– От іще туманище! – скрикнула пані, обертаючись оп'ять [знову] до нього (І. Франко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- туманище — тума́нище іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- туманище — -а, ч. Збільш. до туман I 1), 5). Великий тлумачний словник сучасної мови
- туманище — ТУМА́НИЩЕ, а, ч. Збільш. до тума́н¹ 1, 5. Туманище розлігся такий, що на будинку по той бік вулиці й вікна позникали (Шовк., Людина.., 1962, 47); — От іще туманище! — скрикнула пані, обертаючись оп’ять [знову] до нього (Фр., VII, 1951, 168). Словник української мови в 11 томах