тумба
ТУ́МБА, и, ж.
1. Стовпчик біля тротуару або дороги.
Він .. прицілився кудись з-за кам'яної тумби, дав чергу і стрибнув через огорожу до поруччя набережної (О. Гончар);
* У порівн. Уперся Юз, неначе тумба (В. Еллан-Блакитний);
// Металевий або залізобетонний грибоподібний стовпчик для кріплення суден швартовими канатами.
– Ще заставлять кнехти зрушувати з місця, так ти подивися пильніше: яка там основа... Інший, довірливий, почне над тими тумбами тужитись, аж очі йому рогом вилазять (О. Гончар).
2. Кругла дерев'яна споруда для наклеювання афіш, оголошень і т. ін.
На пузатій афішній тумбі біліли нещодавно наліплені папірці (Л. Дмитерко);
На круглій тумбі наклеєно кілька оголошень (В. Петльований).
3. Невелика шафка для різноманітного використання.
На високій тумбі, в якій захована була складна апаратура, стояла ота кубічна скляна банка з препарованим людським серцем (Ю. Смолич);
// Підставка, підніжжя.
Тумба гармати; Стартова тумба;
// Ніжка верстата, круглого стола і т. ін.
Столи були круглі або овальні з однією тумбою та прямокутні (з наук. літ.);
// Нижня частина письмового стола, туалетного столика і т. ін., що являє собою невисоку шафку звичайно з кількома шухлядами.
Словник української мови (СУМ-20)