тумба

ТУ́МБА, и, ж.

1. Стовпчик біля тротуару або дороги.

Він .. прицілився кудись з-за кам'яної тумби, дав чергу і стрибнув через огорожу до поруччя набережної (О. Гончар);

* У порівн. Уперся Юз, неначе тумба (В. Еллан-Блакитний);

// Металевий або залізобетонний грибоподібний стовпчик для кріплення суден швартовими канатами.

– Ще заставлять кнехти зрушувати з місця, так ти подивися пильніше: яка там основа... Інший, довірливий, почне над тими тумбами тужитись, аж очі йому рогом вилазять (О. Гончар).

2. Кругла дерев'яна споруда для наклеювання афіш, оголошень і т. ін.

На пузатій афішній тумбі біліли нещодавно наліплені папірці (Л. Дмитерко);

На круглій тумбі наклеєно кілька оголошень (В. Петльований).

3. Невелика шафка для різноманітного використання.

На високій тумбі, в якій захована була складна апаратура, стояла ота кубічна скляна банка з препарованим людським серцем (Ю. Смолич);

// Підставка, підніжжя.

Тумба гармати; Стартова тумба;

// Ніжка верстата, круглого стола і т. ін.

Столи були круглі або овальні з однією тумбою та прямокутні (з наук. літ.);

// Нижня частина письмового стола, туалетного столика і т. ін., що являє собою невисоку шафку звичайно з кількома шухлядами.